Лісові угіддя - легені столиці - Конча-Заспа, Козин, а останній період і Феофанія уже пішли під роздачу. Для киян залишилися недотораканними Голосіївський ліс та Пуща-Водиця. Тепер і цього місто добровільно рішенням Київради позбувається. Київрада принципово відстоює інтереси міста при формуванні комунальної власності на землю, затвердженні проекту Статуту міста та тарифів на транспорт. А тут тихо і спокійно погодилась - не встояла. Не встояла, бо не встояв наш народний мер. Хто на Сан Санича зміг натиснути? Ігор Бакай, керівник ДУСі? Навряд. Віктор Медведчук - тим паче. Значить, Леонід Кучма та Віктор Янукович? Бо Микола Азаров такими справами не займається за переконанням. А більше нікого в Україні Олександр Олександрович не визнає і не бачить перед собою. А громадськість - так вона шанує та милується "шалостями" Сан Санича - за звичкою.
Передбачаю, що питання Феофанії також невдовзі набудуть широкого громадського розголосу.

Ще до отруєння в антракті спектакля "Люди і миші" я не погоджувався з Віктором Андрійовичем, який був тут у супроводі своєї милої дружини, яка подарувала Україні вже трьох діточок, що народ уже не той, не мовчить, і здатен до свідомого вибору. Віктор Андрійович посилався на свої зустрічі з людьми в Дніпропетровську, Харкові, десь в Донецькій області (коли пустили). Тепер я переконався в правоті Віктора Андрійовича. Я щойно с Контрактової площі, ознайомився з позицією студентів організації "ПОРА", діяльністю їхнього наметового містечка і вітаю прагнення молоді також мати власну позицію. Такого в нас давно в Україні не було.
Кияни ж виявили неабияку активність на виборах (я ходив на виборчу дільницю десь після 16.00, то була черга з номенклатури). Кияни проголосували за майбутнє України і за Ющенка. І чого тут боятися?! І я проголосував за Ющенка.
У Мінтрансі, як і в інших державних установах, діють штаби з підтримки Віктора Януковича. Але то грубий адмінресурс! А в опозиції - моральна перевага. Адмінресурс влади в Україні на чолі з Медведчуком і Клюєвим в 100 і 1000 разів потужніший від ресурсу опозиції, однак він безсилий проти ідейного зросту громадян України і проти моральної сили Віктора Ющенка.
Олександру Олександровичу я радив зняти свою кандидатуру або на користь Ющенка або на користь Януковича, тому що столичний мер повинен на виборах лише перемагати, а не ставати технічним кандидатом. Найбільша брутальність нинішніх виборів полягає саме в наявності технічних кандидатів. На боці Віктора Януковича їх було більше 10, і тому йому нема чого вибачатись перед Ющенком, оскільки його штаб вів всю брудну роботу саме через цих технічних кандидатів. Будь-то недолугі плакати в електропоїздах, будь-то склади на ВДНГ, телеролики, газетні пасквілі і т.ін. І столиця все це зрозуміла і зробила свій вибір. Не зробив його до сьогодні лише Сан Санич. Але якщо він народний мер, то повинен бути з народом!

Я переконаний, що ця політика буде проукраїнською. І дуже важливо, щоб Президент на виборах домігся перемоги в чесному і відкритому змаганні. Влада, безумовно, має право висувати свого кандидата і відстоювати його, але без нехтування закону і численних манупуляцій. До того ж влада повинна виявити здатність вчасно підрахувати голоси.
Україна буде мати плідні ділові стосунки як з ЄС, так і з ЄЕП. Я особисто за Росію, але без таких подій, як у Беслані, Черкесії. Та й і до чого тут клуб Челсі Абрамовича? Мене ображає безцеремонність і нахабство Павловських та Кисельових. Україна здатна, хоч за Ющенка, хоч за Януковича, сформулювати власні інтереси і бути партнером як Росії, так і ЄС.

Складне запитання. Я знаю десятки розумних, працездатних і патріотичних особистостей, які, так би мовити, сьогодні поза контекстом, шукають шляхи самоствердження та виживають. І для них, і для мене така складна ситуація, сподіваюсь, сприяє зростанню та самовдосконаленню.
А щодо патронату Леоніда Даниловича, то він мав досить обмежений характер у дії та часі. Я працював, за його згоди, заступником у двох Героїв України сучасності: Олександра Омельченка і Георгія Кирпи. Хотів їх примирити, об'єднати в ім'я будівництва двох мостів у Києві, але обидва мене звільнили. Справа від цього не виграла, не виграв ні Омельченко, ні Кирпа, а мені - черговий клопіт. Цікаво, а вони після цього примирилися?
Тому, звичайно, я тяжію до проблем міста і роблю те, що можу. Здав сьогодні на рецензію монографію "Урбанізація в Україні - соціальний та управлінський аспекти". Буду допомагати киянам робити правильний вибір. Моя місія - опрацювати факти, оприлюднити власні оцінки, нагадати та застерегти. Мене турбує, що дуже багато людей мають творчий потенціал, який не затребуваний, і від цього потерпають місто і Україна.
Я й попереджав штаб Клюєва, що Буш може виграти вибори, і брутальні листівки, що Америка нас може бомбити, навряд чи доречні. Але замість того, щоб мене нагородити за прозорливість, на вимогу Клюєва, - звільнили з роботи. Ось вам і патронат Леоніда Даниловича!

Дійсно, Ви маєте рацію, але саме Віктор Федорович свого часу сказав "Донбас порожняк не гонить". Він сказав - Ви, як і я, запам'ятали. Ось так і вийшло. А по суті, мова йде не про те, що в Донбасі великий дефіцит порожніх вагонів для вугілля, коксу, руди, металу, бо їх дійсно мало і вони невчасно розвантажуються. Йдеться про те, кого Донбас нам делегував на престол. Як на мій погляд, лідер України повинен бути публічним політиком, здатним до дискусії з лідерами "Сімки", "Вісімки", Європи, Азії та Америки. І тому я пропоную, щоб зробити остаточний вибір, провести широкі дискусії та теледебати, а у великих містах і обласних центрах України - спільні мітинги за участю Віктора Януковича та Віктора Ющенка. Зустріч у Москві Януковича з українцями, як на мене, сприяла б зближенню України та Росії, якби на неї були запрошені всі 24 кандидати в Президенти України. Я шаную і нерідко зачарований постаттю Володимира Володимировича Путіна, його вмінням дискутувати й аргументовано переконувати у своїй позиції, яку він має, але, на мій погляд, під час візиту в Україну йому потрібно було зустрітися якщо не з усіма кандидатами в Президенти, то принаймні з фаворитами. Та й Леонід Данилович, на мою думку, повинен сьогодні запросити обох кандидатів у Президенти і зробити свій найважливіший історичний вибір. Хто переможе на виборах - так історія і оцінить президентство Леоніда Кучми.
І потім. Смілянський технікум святкував 120 років від дня заснування, і мені передали з Черкас "Письмо из России" на адресу одного з наших іменинників від відомого Христенка В.М. з Росії. У листі нас просто-таки змушують голосувати за Януковича, а Ющенка звинувачують в тому, що він готовий продати американцям незалежність України. Лист брутальний, неправдивий! За кого вони нас сприймають? Тим більше, невідомо, що краще - щоб земля була скуплена американцями чи росіянами. Це образливий лист для українців і для Віктора Федоровича. Фактично, штаб Віктора Федоровича наміри його "вошествія во власть" перетворив на новий референдум щодо незалежності України. Це неприпустимо.

Все залежить від волі виборців. Якщо голосування буде переконливим за одного з кандидатів, то інший кандидат, його штаб і прихильники будуть змушені примиритися. Тут Олександр Олександрович Омельченко правий: лідер нації повинен отримати на виборах 70-75% голосів. І тоді сутички будуть недоречними. Інакше нас чекає дуже довге примирення і випробовування.
Якщо виграє Янукович, то в Україні будуть такі самі порядки, як у Донецькій області, а стиль та методи керівництва - такі, які сьогодні реалізує його виборчі штаби. І хоча на Донеччині проживає близько 70% українців, вони й досі не опанували нашу милозвучну українську мову. Дони, як здається, тяжіють до силових та матеріальних методів, а не до публічності та високих ідей. Але перший тур виборів показав, що народ України важко підкупити.

Безумовно.

Безумовно, Олександр Олександрович увійде в історію Києва та України, але його амбітні наміри стати лідером загальнонаціонального масштабу, стати прем’єром і навіть Президентом України вже реалізованими не будуть. Мер столиці в період загострення політичної ситуації, в період історичного вибору народу повинен бути на чолі прогресивних тенденцій, бути з киянами, його виборцями і суттєво вплинути на позицію регіонів. Такі можливості у Олександра Олександровича в другому турі є, але він маневрує в ім’я самозбереження. І тут, як кажуть, за ціною не постоїмо – хоч Пуща-Водиця, хоч Феофанія.

Як на мене, все це не є однозначним. У кожного своя доля і свій шлях широкий. Навпаки, помилки молодості виправлені, досягнення значні. Мене гнітить, вибачте, „проффесор”...
І далі. Повернулись до старої манери: працює 48 мільйонів, а успіхи – в Януковича. Недоліки ж - усім іншим. Я не проти, але покажіть мені написані пером Програму чи інші документи, які забезпечили такий успіх. Та й в успіху є надто багато уявних чисел та віртуальних моментів.

Моє балотування в депутати Київради роками блокувалися самим Олександром Олександровичем Омельченком. Та й світла пам’ять В. Єрмака не дозволить мені цього робити.